Лейкоплакія сечового міхура

Лейкоплакія сечового міхура - це хронічне захворювання, при якому клітини перехідного епітелію, що вистилають порожнину сечового міхура, заміщуються клітинами плоского епітелію. Виникають ділянки, покриті зроговілим епітелієм, який, на відміну від перехідного, не захищає стінки сечового міхура від активного впливу компонентів сечі, що викликає хронічне запалення.

Захворювання зустрічається у жінок набагато частіше, ніж у чоловіків, завдяки особливостям будови жіночого сечівника, через що сечовий міхур доступніший для інфекції, яка відіграє провідну роль у виникненні лейкоплакії сечового міхура.

Основний шлях попадання інфекції в сечовий міхур -  висхідний (із зовнішніх статевих органів). Найчастіше лейкоплакію сечового міхура викликають інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) - уреаплазми, мікоплазми, трихомонади, гонококи, хламідії, вірус герпесу. Однак можливі й інші шляхи зараження, коли інфекція проникає в сечовий міхур з потоком крові або лімфи з нирки, кишечника, матки і її придатків. В цьому випадку збудниками є кишкова паличка, стрептококи, стафілококи, протеї та ін.

Фактори, що призводять до захворювання лейкоплакії сечового міхура, є:

• Хронічні захворювання;
• Дистанційні вогнища хронічної інфекції (каріозні зуби, хронічні гайморити, тонзиліти тощо); Тривале, що перевищує допустимі терміни, використання внутрішньоматкової спіралі;
• Аномалії будови органів сечостатевої системи;
• Невпорядкована статеве життя, без використання засобів контрацепції;
• Ендокринні захворювання;
• Переохолодження,
• Стреси, недостатній відпочинок
• Чинники, які знижують имунітет

Основними симптомами лейкоплакії сечового міхура є:

• часті й гострі позиви до сечовипускання, особливо вночі;
• тягнучі і ниючі болі внизу живота при наповненні сечового міхура,
• печіння і біль після спорожнення сечового міхура;
• порушення сечовипускання,
• переривчастий струмінь,
• неповне випорожнення сечового міхура;
• слабкість, швидка стомлюваність.

Для встановлення діагнозу лейкоплакії сечового міхура використовують такі дослідження:

• Загальний, біохімічний, бактеріологічний аналізи сечі;
• Функціональна проба сечі по Нечипоренко;
• Всі види аналізів на наявність ІПСШ (бакпосів, ПІФ, ПЛР);
• Гінекологічне обстеження пацієнтки з обов'язковим взяттям на аналіз вагінального вмісту;
• УЗД органів малого тазу;
• Цистоскопія
• Біопсія стінки сечового міхура.

Цистоскопія є основним методом в діагностиці лейкоплакиї сечового міхура, що дозволяє диференціювати це захворювання з хронічним циститом.

Залежно від стадії процесу і поширеності ураження, вибирають метод лікування лейкоплакії сечового міхура.

Захворювання лікують терапевтічнім і хірургічним способом.

Терапевтичне лікування лейкоплакії сечового міхура проводиться після виявлення збудника захворювання.

Пацієнтам призначаються антибактеріальні препарати, які впливають на патогенну мікрофлору, а також загальнозміцнюючі і протизапальні засоби.

Для відновлення пошкоджених (в результаті агресивного впливу сечі) стінок сечового міхура застосовується лікарський зрошення.

Хірургічний спосіб лікування

Лазерна інцизія лейкоплакії сечового міхура.